Є що нам сказати?
Наша гаряча лінія ― (044)537-55-05
Або напишіть начальнику метрополітену.

Ескалатори

Ескалатор – транспортний пристрій неперервної дії у вигляді похилих рухомих сходів, що призначений для підйому та спуску пасажирів між вестибюлями та станціями метрополітену. Ескалатори органічно вписані в архітектуру станції, вони є важливою частиною усього процесу перевезень. Зупинка одного з них у години пік може призвести до збою у графіку руху поїздів, ритмі роботи метрополітену. Тому обслуговування ескалаторів потребує від персоналу високої оперативності у контролі за їх роботою та усуненні неполадок.

Сьогодні без цих машин неможливо уявити жоден метрополітен. Вони успішно працюють у всіх країнах СНД, зайнявши своє важливе місце у транспортному конвеєрі. У Київському метрополітені їх 122. Зазвичай ескалаторна машина розташовується у нахиленому тунелі і називається тунельним ескалаторним маршем – тобто, якщо нахили поєднані проміжним вестибюлем, це буде вже двомаршевий ескалатор. Кожна секція із сходинками називається стрічкою ескалатора. У Києві та у метрополітенах СНД використовуються три- та чотиристрічкові тунельні ескалатори, а у деяких вестибюлях – дво- та однострічкові. Максимальний кут нахилу ескалатора відносно горизонтальної поверхні переважно не перевищує 35°.

Конструкція та обладнання

Конструктивно, кожна стрічка є дуже складним електромеханічним комплексом, більше половини елементів якого – рухомі. Схематично, це побудовано так:

 

Базою ескалатора є потужний металевий каркас із напрямними рейками,  якими переміщуються замкнуті у кільця східці. Кожна сходинка має у зрізі трапецевидну форму і обладнана двома великими і двома малими роликами; сходинки з’єднуються з замкнутими тяговими ланцюгами. За конструкцією ланцюги схожі, наприклад, на велосипедні, проте у десятки разів більші. Вони, в свою чергу, приводяться у рух розташованими у верхньому машинному приміщенні тяговими зірочками (діаметром майже 1,5 метра кожна), що обертаються двигуном через редуктор – по одному на стрічку. Там же знаходяться основні пульти керування рухом та електричним живленням ескалаторів. В залежності від типу та довжини ескалатора, габарити та маса тягового обладнання можуть відрізнятися у рази (щоправда, фото не передасть цього):

Величезний розмір привідної частини ескалаторів ЛТ-1 (середина ХХ сторіччя) спричинює необхідність їх зміщення відносно один одного, коли двигуни новіших компактних типів (починаючи з 70-х рр.) встановлюються поруч. У нижньому приміщенні знаходиться навантаження, що забезпечує натяг поручнів та тягових ланцюгів. Поручні ескалатора зроблені з жорсткої гуми і замкнуті в кільце. На відміну від східців, роликові передачі для поручнів розташовані лише у деяких точках, а вздовж нахилу поручні ковзають по латунних напрямних. Натяг поручнів виконує система натяжних дисків, розташованих у внутрішній частині балюстради.

Вітчизняні ескалатори

“Ескалатори у СРСР здаються елементом циклопічного каркасу міста, вмонтованим у його механізм, чимось незбагненно більшим, ніж частина неперервної системи перевезень” – N.B.

У СРСР перші 15 ескалаторів вперше було застосовано у 1935 році у Московському метрополітені. Вітчизняні інженери заводів "Червоний металіст" та "Підйомник" розробили машини типів Э-1 (без рухомих поручнів, не пішов у серію) та Н-30 практично з нуля, за ескізами конструктора С. П. Казьміна. На той час Н-30 були найдовшими та найпотужнішими у світі. Подальший розвиток довоєнних конструктивних прийомів продовжився, і з’явилися типи Н-40 та Н-20. Після війни спеціальним конструкторським бюро було розроблено модифіковану серію машин ЭМ (у нас – ст. "Арсенальна" та верхній нахил ст. "Університет"), пізніше ― перші ескалатори Ленінградського (1955р.) та Київського метрополітенів (1960р.) – ЛТ серій 1-4. Ці машини збереглися у нас на станціях першої черги – "Хрещатик", "Університет" та "Вокзальна" та більш пізніх – "Політехнічний інститут" та "Шулявська" і продовжують справно працювати. Ви можете легко відрізнити їх від інших – вони мають широку балюстраду з темною полірованою поверхнею, з великою кількістю хромованих елементів. Їх модифіковані моделі працюють на станції "Майдан Незалежності" (ЛТ-5).

В 1973-1975 рр. СКБЕ розробляє нову конструкцію тунельного ескалатора п'яти модифікацій ― це ЭТ серій 1-5 з підйомом до 65 метрів. Машини цих типів є найбільш масовими у Київському метрополітені і встановлені на майже половині станцій.

Новітні ескалатори

Перший український ескалатор типу ЕТК-245 виробництва концерну ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" було встановлено у 2004 році на станції "Сирець". Тепер подібні машини (215 серія) успішно працюють на нових виходах станцій "Лісова" та "Дарниця". Балюстради ескалаторів виконані з іржостійкої сталі, ширина настилу сходинок складає 1м, швидкість руху – 0,75 м/с. Конструкція ескалаторів ЕТК-215 виконана на основі багаторічного досвіду тунельного ескалаторобудування, що не має аналогів в іноземній практиці, і є подальшим розвитком інженерних рішень для транспортних машин неперервної дії.

Буква та цифра

  • Двомаршевий ескалатор станції "Арсенальна" є найглибшим спуском у Києві – 55,8+46,6 м. Він же є найстаршим у Київському метрополітені.
  • Найбільше всього сходинок – 743 - у середньої стрічки ескалатору станції „Хрещатик”, у нього ж – найдовші поручні, 293 метри.
  • Якщо скласти довжини всіх поручнів, то вийде кільце діаметром понад 13 км і довжиною біля 40 км.
  • У Києві сім двомаршевих нахилів – на станціях "Арсенальна", "Хрещатик", "Університет", "Шулявська", "Золоті ворота", "Дорогожичі" та "Печерська". 

Електроні закупівлі КП «Київський метрополітен»

mastercard

Картка киянина

wifi

Довіряй ЗСУ!